ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ

1 лютого 2012 - Адмін

Джерело: buhgalter.jnet.info

"Баланс"

N 102, від 23 грудня 2010 p.

Ніна Журавель, Олена Кузьменко, Вікторія Якимащенко редактори напряму "Бухгалтерський облік та оподаткування" Розділ III на відміну від інших розділів Податкового кодексу (далі - ПК) набуває чинності з 1 квітня 2011 року. Така дата визначена Прикінцевими та Перехідними положеннями ПК (розд. XIX та XX), з яких ми і почнемо огляд "прибуткових" змін. Пояснюється це тим, що для операцій, початок яких припадає на період до 01.04.11 p., а закінчення - на період після цієї дати, у Перехідних положеннях передбачені свої правила. Крім того, у Перехідних положеннях наведено багато іншої важливої інформації, що стосується ставок податку, звітних періодів, особливостей застосування різних порядків тощо. Тому почнемо із цієї інформації.

Правила на перехідний період

Визначені такі особливості справляння податку на прибуток у перехідний період (підрозд. 4 розд. XX "Перехідні положення"):

1. Норми розд. IІІ застосовуються під час розрахунків із бюджетом починаючи з доходів та витрат, отриманих і проведених з 01.04.11 р. Із цієї ж дати втратить чинність Закон про прибуток - крім його п. 1.20 "Звичайна ціна" (про це сказано в розд. XIX "Прикінцеві положення"). Указаний пункт діятиме до 1 січня 2013 року, після чого на зміну йому прийдуть норми ст. 39 розд. І "Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни".

2. Декларація з податку на прибуток підприємств, заповнена наростаючим підсумком за новими правилами, подається у 2011 році за такі звітні періоди: за II квартал, за II та III квартали, за II-IV квартали (уточнимо, що починаючи з 2012 року платники податку на прибуток використовуватимуть уже традиційні податкові періоди - календарні квартал, півріччя, три квартали і рік, передбачені п. 152.9 розд. III). Що стосується декларації за І квартал 2011 року, то вона складається за старими правилами згідно з нормами Закону про прибуток.

3. Оскільки II квартал 2011 року фактично є першим звітним періодом для цілей розд. ІІІ, норма п. 150.1 (перенесення збитків податкового року до складу витрат І календарного кварталу наступного податкового року) застосовується з урахуванням таких особливостей: якщо за результатами І кварталу 2011 року підприємством будуть понесені збитки (об'єкт оподаткування - від'ємний), сума таких збитків включається до складу витрат II кварталу 2011 року і враховується при розрахунку об'єкта оподаткування подальших звітних періодів до повного їх погашення.

Додамо, що правила перенесення збитків, передбачені ст. 150 розд. ІІІ, не містять обмежень щодо суми (збитки відображаються в декларації в повному розмірі). Виняток становлять збитки, отримані за результатами року від патентовуваної діяльності. їх суми взагалі не враховуються у формуванні об'єкта оподаткування, а відшкодовуються за рахунок доходів, отриманих від такої діяльності в майбутніх податкових періодах.

Говорячи про патенти, не можна не відзначити, що з 01.01.11 р. втратить чинність Закон від 23.03.96 p. N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (його замінять норми ст. 267 розд. XII). У зв'язку із цим Перехідними положеннями (підрозд. 7) передбачено, що треба буде повернути торгові патенти, строк дії яких не закінчився на дату набуття чинності ПК, до податкових органів за місцем їх придбання протягом трьох місяців. Завважимо, що плата за торговий патент тепер називається збором за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який належить до місцевих податків (розд. XII). Як і раніше, сума податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних у звітному періоді торгових патентів (п. 152.1 розд. III).

4. Операції із цінними паперами та деривативами, придбаними до 01.04.11 p., відображаються в обліку за правилами, які діяли на момент придбання таких цінних паперів (тобто згідно з нормами п. 7.6 Закону про прибуток).

5. Правила врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості, установлені п. 159.1 розд. ІІІ, не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів (робіт, послуг), якщо заходи щодо її стягнення були вжиті до 01.04.11 р. Така заборгованість відображається в обліку продавця і покупця за "старими" правилами, наведеними в підрозд. 4 Перехідних положень. По суті, це повтор норм пп. 12.1.2, 12.1.3 та 12.1.5 Закону про прибуток із тією лише різницею, що замість слів "валові доходи" та "валові витрати" в них названі просто "доходи" і "витрати", тому зупинятися на них не будемо.

Що стосується нових правил врегулювання заборгованості, передбачених п. 159.1, то вони на відміну від норм ст. 12 Закону про прибуток "Безнадійна заборгованість" набагато простіші та коротші. Наведемо їх основні положення:

– пп. 159.1.1 - продавець має право зменшити дохід звітного періоду (а не збільшити валові витрати, як передбачено пп. 12.1.1 Закону про прибуток) на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо покупець без узгодження затримує оплату їх вартості, при виконанні продавцем будь-якої із двох (а не трьох) умов: зверненні до суду або отриманні виконавчого напису нотаріуса. Як бачимо, виключена третя умова (затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів). Проте в пп. 159.1.1 є нововведення, яке, на жаль, не на користь продавця - одночасно зі зменшенням доходу він зобов'язаний зменшити витрати звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг (ось вам і наочний приклад дії принципу зіставності доходів і витрат!);

– пп. 159.1.2 - продавець у випадку, якщо суд не задовольняє його вимог або задовольняє їх частково чи не приймає до розгляду, або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання таких вимог недійсними, зобов'язаний збільшити як дохід - на суму заборгованості (її частини), заздалегідь віднесеної ним на зменшення доходу згідно з пп. 159.1.1, так і витрати на собівартість (її частину, визначену пропорційно до суми вказаної заборгованості) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, заздалегідь віднесену на зменшення витрат згідно з тим же пп. 159.1.1. При цьому на суму додаткового податкового зобов'язання, обчисленого в результаті такого збільшення доходів і витрат, нараховується пеня, визначена з розрахунку 120 % річної облікової ставки НБУ на день виникнення такого податкового зобов'язання. Завважимо, що в указаній нормі для продавця відсутні підстави "б" та "в", передбачені зараз пп. 12.1.2

Закону про прибуток;

– покупець зобов'язаний зменшити витрати (а не збільшити валовий дохід, як сказано в пп. 12.1.5 Закону про прибуток) на вартість заборгованості, визнаної судом або за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набуття законної чинності рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Як бачимо, тут також усе набагато простіше, ніж у пп. 12.1.5 Закону про прибуток;

– пп. 159.1.5 - якщо покупець у наступних податкових періодах погашає суму визнаної заборгованості (її частини), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за результатами податкового періоду, на який припадає таке погашення. Одночасно продавець, який раніше зменшив суму доходу на підставі пп. 159.1.1, збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за товари, роботи, послуги, погашеної покупцем, а також збільшує витрати на собівартість (її частину) таких товарів, робіт, послуг за результатами податкового періоду, на який припадає таке погашення.

6. Станом на 01.04.11 р. платники податків повинні провести інвентаризацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та НМА для цілей розподілу їх за групами відповідно до норм п. 145.1 розд. III.

7. Доходи не визнаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після 1 квітня 2011 року, у частині авансів, отриманих за такі товари (роботи, послуги) до цієї дати, у тому числі авансів, отриманих у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Витрати не визнаються щодо товарів (результатів робіт, послуг), отриманих після 1 квітня 2011 року, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), сплаченої у вигляді авансів до цієї дати (якщо такі аванси були віднесені до складу валових витрат на дату їх сплати), а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування. Платники податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на загальній системі, до складу витрат повинні включати собівартість таких товарів (робіт, послуг), яка склалася в період перебування на спрощеній системі оподаткування, пропорційно до суми визнаних доходів.

Комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов'язані зі створенням або придбанням кредитів, внесків (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних періодах до 01.04.11 p., не враховуються при визначенні доходів і витрат після цієї дати.

8. Оподаткування страховиків. На період із 01.04.11 р. до 01.04.12 р. страховики звільнені від сплати "загального" податку на прибуток, проте при цьому вони повинні будуть обов'язково розрахувати його суму за результатами звітного року (але не сплачувати її). Одночасно із цим протягом II-IV кварталів 2011 року страховики повинні будуть щоквартально сплачувати до бюджету 3 % сум страхових платежів, премій і внесків, отриманих (нарахованих) ними в цьому періоді за договорами страхування (перестрахування) ризиків. Ці умови не стосуються доходів від страхової діяльності за довгостроковим страхуванням життя та пенсійним недержавним забезпеченням.

З 01.04.12 р. на страховиків-резидентів чекає бурхливе "облікове" життя. їх прибуток передбачено оподатковувати в загальному порядку, за винятком прибутку від страхової діяльності за довгостроковим страхуванням життя та пенсійного страхування в рамках недержавного пенсійного забезпечення (ст. 156 розд. III). Такий прибуток підлягає оподаткуванню за ставкою 0 %.

9. Оренда житла з викупом (за договорами, укладеними після 01.04.11 p., але не пізніше 31.12.20 р.) - новий вид операцій, оподаткування яких полягає в такому: підприємство-орендодавець збільшує доходи звітного періоду на суму нарахованого фізособі орендного платежу (з урахуванням частини орендного платежу, який надається в рахунок компенсації вартості об'єкта оренди), а також збільшує витрати на частину собівартості об'єкта оренди, розрахованої пропорційно до частки нарахованого фізичній особі орендного платежу (у частині орендного платежу, який надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта оренди) у загальній сумі таких орендних платежів. Передача житла в оренду, а потім у власність фізичній особі не змінює податкових зобов'язань підприємства-орендодавця.

10. Ставка податку на прибуток установлена в таких розмірах: із 1 квітня по 31 грудня 2011 року - 23 %; у 2012 році - 21 %; у 2013 році - 19 %; із 1 січня 2014 року - 16 % (у І кварталі 2011 року застосовується ставка, установлена Законом про прибуток, - 25 %).

11. До прийняття змін до законодавства про пенсійну реформу платники податків мають право включити до витрат кожного звітного періоду (наростаючим підсумком) внески на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим п. 142.2 (за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення), сума яких сукупно не перевищує 15 % зарплати, нарахованої таким найманим працівникам протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди (тобто норматив 25 %, передбачений у п. 142.2, поки що застосовуватися не буде).

12. Податкові різниці у фінансовій звітності платників податку на прибуток відображатимуться починаючи зі звітних періодів 2012 року. Методика бухгалтерського обліку тимчасових і постійних податкових різниць, яка повинна бути опублікована до 01.04.11 p., набуває чинності з 01.01.12 р.

13. Тимчасово, до 01.01.14 p., датою збільшення доходу підприємств ЖКГ від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживачів на банківський рахунок або в касу. При цьому у складі собівартості реалізації вказаних послуг підприємства ЖКГ визнають витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у сумі фактично сплачених за них коштів.

14. У 2011 році вартісний норматив для основних засобів установлюється в розмірі 1 000 грн. З 01.01.12 р. до основних засобів відноситимуться матеріальні активи з очікуваним строком корисного використання більше одного року (або операційного циклу) і вартістю більше 2 500 грн. (пп. 14.1.138 розд. І).

Згідно з підрозд. 10 Перехідних положень не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток і до платників податків, які перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за результатами діяльності у II та III календарних кварталах 2011 року. Водночас штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період із 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуватимуться в розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Тепер перейдемо до безпосереднього розгляду розд. ІІІ "Податок на прибуток підприємств". Основні зміни в оподаткуванні прибутку, що вносяться ПК, уже були розкриті (див. консультацію в "БАЛАНСІ", 2010, N 84, с. 26). Тому зупинимося на тих моментах, які зазнали змін у процесі прийняття ПК або не були розглянуті нами раніше.

Звичайні ціни

Установлені нові методи визначення звичайних цін. Ці методи набудуть чинності тільки з 01.01.13 р. Але вже з дати набуття чинності розд. ІІІ ПК (з 01.04.11 p.) застосування звичайних цін додатково до існуючих випадків стане обов'язковим також при визначенні:

– доходів, отриманих у вигляді відсотків за депозитами, кредитами, позиками та іншими договорами, укладеними з пов'язаними із платником особами, - процентні ставки не нижчі від звичайних (пп. 153.2.5);

– суми доходу при безплатному отриманні товарів, робіт, послуг (пп. 135.5.4);

– первісної вартості основних засобів, унесених до статутного капіталу підприємства (п. 146.8);

– доходу від продажу основних засобів, нематеріальних активів і землі (п. 146.14, 147.5). Витрати в податковому обліку Збереглося багато правил із Закону про прибутки, що стосуються витрат. Додатково ПК дозволяє відносити до витрат затрати: – на інформаційне забезпечення діяльності підприємства - у тому числі на консультації та інтернет-послуги (пп. 138.10.4);

– на забезпечення найманих працівників спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту (пп. 140.1.1);

– на страхування об'єктів фінансового лізингу (пп. 140.1.6);

– на страхування державного або комунального майна, узятого платником податків за договором оренди або концесії (якщо згідно з умовами договору платник податків зобов'язаний застрахувати майно) (пп. 140.1.6). З'явилися обмеження щодо обліку витрат, пов'язаних із придбанням у нерезидента (крім постійних представництв): – послуг (робіт) із консалтингу, маркетингу, реклами в розмірі, що не перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації за попередній звітний рік (пп. 139.1.13);

– послуг (робіт) з інжинірингу - у межах 5 % митної вартості імпортованого обладнання (пп. 139.1.14). Таке обмеження означає, що витрати на послуги інжинірингу, не пов'язані із придбанням у нерезидента обладнання, не можуть брати участь у формуванні об'єкта оподаткування.

Якщо постачальником вищеперелічених послуг є нерезидент з офшорним статусом - підприємство взагалі не має права на витрати. Витрати на навчання (пп. 140.1.3)

ПК дозволяє без будь-яких умов включати до витрат затрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій. В інших випадках витрати підприємства на навчання, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації як своїх працівників, так і сторонніх осіб можуть бути враховані при розрахунку об'єкта оподаткування тільки за умови, що між підприємством і такою особою укладено письмовий договір про зобов'язання відпрацювати на цьому підприємстві не менше 3 років після закінчення навчального закладу.

Нововведенням ПК стали наслідки, які виникнуть у підприємства в разі розірвання письмового договору з такою особою. У даному разі підприємству доведеться:

– збільшити доходи на суму фактичних затрат на навчання (підготовку), які були включені раніше до складу витрат;

– нарахувати додаткове зобов'язання за податком на прибуток;

– нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ, яка діяла на дату здійснення витрат на навчання, за кожний день недоплати. Відлік починається із дня, що настає за останнім днем строку сплати податку на прибуток за період, у якому були здійснені витрати на навчання (підготовку). Законодавець виходить із того, що платник податків повинен був нарахувати більше податкове зобов'язання в періоді понесення затрат на навчання (підготовку), якби він не включив їх до складу витрат. Якщо ж такі збитки підприємства будуть компенсовані особою, яка проходила навчання, то отримані суми відшкодування (що не перевищують розмір збитків) не обкладатимуться податком на прибуток. Таким чином, законодавець "змушує" підприємство вимагати повернення коштів за навчання сторицею в осіб, які не виконали взяті на себе зобов'язання.

Витрати на відрядження (пп. 140.1.7)

Дещо розширено існуючий перелік витрат на відрядження. Тепер до них також належать витрати на бронювання квитків на транспорт і місць у готелях, а також витрати на оренду транспорту. Що стосується електронного квитка, то тепер для відшкодування затрат на проїзд відрядженій особі досить пред'явити посадочний талон і документ про оплату квитка.

Сума добових буде збільшена:

– до 0,2 мінімальної зарплати, що діє на 1 січня звітного року, - для відряджень по Україні;

– до 0,75 мінімальної зарплати, що діє на 1 січня звітного року, - для відряджень за кордон.

Кількість днів у відрядженні визначатиметься не за відмітками на посвідченні про відрядження, а на підставі наказу про відрядження. А для відряджень до країн, де потрібна віза, також необхідні відмітки в закордонному паспорті (або документі, що його замінює) уповноваженої особи Держприкордонслужби.

Придбання ліцензій (абзац "ж" пп. 138.10.6)

Поставлена крапка у спірному питанні. Тепер якщо строк дії ліцензії перевищує 1 рік, а вартість - 1 000 грн. у 2011 році (або 2 500 грн. із 2012 року), вартість такої ліцензії не може бути віднесена до витрат періоду і повинна амортизуватися у складі нематеріальних активів.

Капітальні трансферти (п. 137.2)

ПК знову змінив підхід до оподаткування основних засобів, придбаних за рахунок капітальних трансфертів. Тепер правила податкового обліку максимально наближені до бухгалтерських правил обліку безплатно отриманих ОЗ:

– отримані кошти цільового фінансування для інвестиції в необоротні активи не є доходом;

– придбані за рахунок капітальних трансфертів основні засоби підлягають амортизації;

– одночасно з нарахуванням амортизації за такими основними засобами на цю ж суму збільшується дохід підприємства. Таким чином дотримується бухгалтерський принцип відповідності доходів і витрат.

Основні засоби (ОЗ)

Порядок обліку ОЗ за правилами ПК був розглянутий нами раніше (див. "БАЛАНС", 2010, N 91, с. 31). Завважимо, що в останній (затверджений) варіант ПК повернута норма із Закону про прибуток - усе-таки витрати на ремонт і поліпшення ОЗ можуть брати участь у податковому обліку в межах 10 % сукупної балансової вартості ОЗ на початок звітного року.

Справжнім і майбутнім власникам філій (п. 152.4)

Хороша новина! Якщо платник вирішить протягом звітного року відкрити територіально відокремлений підрозділ і прийме рішення сплачувати податок на прибуток консолідовано, то йому достатньо протягом 20 днів із моменту прийняття такого рішення просто повідомити про це податкові органи (п. 152.4). При цьому, якщо платник приймає рішення про консолідовану сплату податку, то таке рішення автоматично поширюватиметься і на ті відокремлені підрозділи, які він відкриє надалі. Нагадаємо: раніше платнику необхідно було подати відповідну заяву не пізніше 1 липня звітного року, щоб тільки з 1 січня наступного перейти на консолідовану сплату. А якщо раптом філія відкривалася після 1 липня, то попереду світило 1-1,5 року очікування права на консолідацію. Завважимо, що для підприємств з існуючими філіями - окремими платниками податку на прибуток порядок переходу на консолідацію залишився тим самим. Крім того, якщо "консолідований" власник філій виплачуватиме дивіденди, то авансовий внесок за податком на прибуток він повинен платити в тому ж порядку, як і поточний податок - за місцезнаходженням філій і головного підприємства, пропорційно до частки податкових витрат філій у загальній сумі витрат юридичної особи.

Дивіденди (п. 153.3)

Унесено зміни до порядку оподаткування дивідендів. Від сплати авансового внеску податку на прибуток у разі виплати дивідендів звільняються:

– підприємства, що виплачують дивіденди фізособам;

– платники фіксованого сільгоспподатку;

– управителі фондів операцій із нерухомістю (далі - ФОН) при виплаті платежів власникам сертифікатів ФОН у результаті розподілу доходу фонду.

Операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (п. 153.4)

При розміщенні платником боргових ЦП вище/нижче від номінальної вартості прибуток/збиток від такого розміщення включається до його доходу/витрат у період, коли відбулося їх погашення. Раніше така норма діяла тільки для балансових збитків від розміщення дисконтних ЦП (тобто розміщуваних нижче від номінальної вартості). А ось доходи за ЦП, що розміщуються із премією, контролюючі органи норовили включати до складу валових доходів у періоді розміщення.

Крім того, за процентними ЦП, що є у платника, доходи за процентами виникають у періоді, коли здійснювалася виплата або нарахування процентів згідно з умовами випуску таких ЦП (п. 137.18). Раніше така норма існувала тільки для процентних витрат, а момент виникнення доходів платники і ДПАУ уявляли кожний по-своєму.

Відчуження майна, що виступає забезпеченням кредиту (п. 153.6)

Відчуження майна заставодавця в податковому обліку прирівнюється до продажу. Раніше при визначенні ціни продажу об'єкта застави орієнтувалися на суму непогашеного кредиту та неповернених відсотків. Зараз ціна об'єкта застави повинна визначатися за правилами, установленими законами, які регулюють відносини застави (іпотеки). А саме: ціна продажу предмета іпотеки встановлюється на підставі оцінки, проведеної професійним оцінювачем, або на підставі договору між іпотекодавцем та іпотекоутримувачем, але не нижче від звичайної ціни на цей вид майна. При цьому відповідальність за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та його звичайною ціною перед зацікавленими особами несе іпотекоутримувач (ст. 38 Закону від 05.06.03 p. N 898-IV). Якщо майно підлягає реалізації через аукціон, то ціною продажу виступає аукціонна ціна. Ця зміна дозволяє встановлювати реальну ціну на заставне майно в разі його відчуження.

Оподаткування операцій фінансового лізингу (п. 153.7)

Зміна, унесена до порядку оподаткування фін-лізингу, дозволить уникнути можливих розбіжностей із контролюючими органами в разі операції "зворотний викуп". Раніше при поверненні об'єкта фінансового лізингу без придбання його у власність (зворотний продаж для цілей оподаткування) ціна продажу такого об'єкта встановлювалася на рівні звичайної, але не нижче від його первісної вартості мінус нарахована амортизація. Зараз ціна визначається на рівні несплачених лізингових платежів на дату повернення - просто і зрозуміло.

Оподаткування операцій із цінними паперами (п. 153.8)

Вилучена "новація" первісної редакції ПК про перевірку "підозрілості" емітентів ЦП на предмет ухилення від оподаткування тощо (див. "БАЛАНС", 2010, N 84, с. 29). Крім того, не підлягають оподаткуванню операції з конвертації ЦП - тобто вилучення їх емітентом з обороту для обміну на інші ЦП (п. 153.9). Бартер (п. 153.10) Виправили некоректне формулювання Закону про прибуток щодо визначення доходів і витрат від бартерних операцій. Тепер доходи та витрати визначаються за договірною ціною операції, але не нижче і не вище від рівня звичайної ціни.

Звільнення від оподаткування (ст. 154)

Для деяких суб'єктів господарювання на період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. планується встановити "податкові канікули" (ставка податку на прибуток 0 %). Завважимо, що порівняно з первісною редакцією Кодексу з переліку суб'єктів, на яких не поширюються такі канікули, виключили суб'єктів, які займаються роздрібною торгівлею одягом та іншими виробами, що були у використанні ("секонд-хенд"). Тепер вони з повним правом можуть "відпочивати" від податку разом з іншими, хто не провадить такі види діяльності, на які не поширюється нульова ставка (п. 154.6), при дотриманні певних умов. Стати з 01.04.11 р. "нульовим" платником можуть такі суб'єкти:

а) зареєстровані після 01.04.11 p.;

б) що діють зараз, у яких протягом трьох попередніх років щорічний дохід не перевищував З млн грн. і середньооблікова чисельність не перевищувала 20 чоловік;

в) зареєстровані до дати набуття чинності ПК платниками єдиного податку, у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації не перевищив 1 млн грн., а середньооблікова чисельність була до 50 чоловік.

При цьому з тексту ПК випливає, що пільговики, які бажають постійно користуватися протягом пільгового періоду нульовою ставкою податку на прибуток, повинні протягом цього періоду відповідати певним критеріям, а саме:

– розмір доходу кожного звітного періоду наростаючим підсумком із початку року не повинен перевищувати 3 млн грн.,

– розмір зарплати, яка щомісяця нараховується за кожним працівником (який перебуває з роботодавцем у трудових відносинах), повинен становити не менше двох законодавчо встановлених мінімальних зарплат.

Крім того, у тексті ПК фігурує ще один обов'язковий критерій - середньооблікова чисельність.

Але це ще не все. Хоча податок начебто платити не потрібно, від обов'язку вести податковий облік "відпочиваючих" ніхто не звільняв. По-перше, згідно з п. 49.2 такі платники повинні здавати декларації за спрощеною формою. По-друге, згідно з п. 152.11 суми коштів, які "нульові" платники теоретично повинні були б сплатити до бюджету, вони в обов'язковому порядку повинні направляти на переоснащення матеріально-технічної бази, повернення кредитів (і відсотків), використаних на такі капіталовкладення, а також на поповнення власних оборотних коштів. По-третє, суми несплаченого податку в податковому обліку визнаються доходами одночасно з визнанням (і в розмірі) витрат, зроблених немов би за їх рахунок. По-четверте, якщо раптом з'ясується, що суми примарного податку не "використані" підприємством у звітному періоді, або "використані" не за вказаним у ПК цільовим призначенням, то в І кварталі наступного звітного року підприємству доведеться сплатити до бюджету ці суми цілком реальними грошима.

Приклад

У II кварталі 2011 року підприємство:

– купило товар N 1 на суму 32 000 грн. (без ПДВ);

– продало товар N 1 за 60 000 грн.(без ПДВ);

– нарахувало і виплатило зарплату та єдиний соціальний внесок на суму 12 000 грн.;

– здійснило інші адміністративні та господарські витрати в розмірі 6 000 грн.;

– купило товар N 2 на суму 30 000 грн.

Тепер підрахуємо теоретичний податок на прибуток (далі - ПП) за II квартал:

Податкові доходи (ПД) = 60 000 грн.

Податкові витрати (ПВ) = 32 000 + 12 000 + 6 000 = 50 000 грн.

ПП (розрахунковий) = (ПД - ПВ) х 23 % = (60 000 - 50 000) х 0,23 = 2 300 грн.

Отже, податок підприємство розрахувало, але не сплачує, оскільки користується пільгою. При цьому можна вважати, що "за рахунок" несплаченої суми податку було частково оплачено товар N 2.

Далі, припустимо, у третьому кварталі пройшла реалізація товару N 2 за 55 000 грн. (без ПДВ). Підприємство визнало податковий дохід у цій сумі та одночасно податкову витрату в сумі купівельної вартості товару (30 000 грн.). І ось тепер, разом із визнанням витрат, здійснених "за рахунок" несплаченого податку, необхідно визнати податковий дохід у сумі 2 300 грн. Таким чином, якщо підприємство "витрачатиме" суми несплаченого податку на ті об'єкти, за якими безпосередньо виникає податковий дохід, у його податковому обліку накопичуватимуться суми доходів, які врешті-решт можуть не закритися відповідними витратами і доведеться-таки податок до бюджету сплатити. Тому платникам, які знаходяться на канікулах, бажано використати пільговий період для вкладення капітальних інвестицій у своє підприємство або для обслуговування та повернення кредиту, узятого на ці цілі.

Ще одна ложка дьогтю в бочці меду (п. 154.6). Якщо раптом "нульові" платники приймуть рішення про виплату дивідендів, вони повинні будуть сплатити в загальному порядку авансовий внесок із податку на прибуток, а також сам податок за загальною ставкою за той звітний період, у якому були нараховані та виплачені дивіденди. Виникає запитання: що в цьому випадку вважати податковим звітним періодом - календарний квартал чи період наростаючим підсумком із початку року (як у декларації)? Хочеться вірити, що мається на увазі іменний звітний квартал. А платники з метою економії повинні постаратися нарахувати й виплатити дивіденди в одному такому періоді.

Полегшає підприємствам енергетичної галузі (п. 154.8). їх прибуток звільнили від оподаткування в межах затрат, передбачених інвестиційними програмами, схваленими НКРЕ, на капітальне будівництво (реконструкцію, модернізацію) електричних мереж та(або) сум, спрямованих на погашення кредитів, використаних на ці цілі.

Оподаткування неприбуткових організацій (ст. 157)

Законодавці почули нарешті голос неприбуткових організацій, діяльність яких не передбачає отримання прибутку та які фігурують у Законі про прибуток в абзаці "г" пп. 7.11.1. До таких організацій, зокрема, належать садові товариства. Тепер є пряма норма про те, що від оподаткування звільняються разові або періодичні внески та відрахування засновників і членів таких організацій (п. 157.5).

Крім того, від оподаткування звільнили вартість майна і послуг, отриманих первинною профспілковою організацією від роботодавця згідно з положеннями колективного договору (п. 157.9).

Особливості оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв'язку із впровадженням енергоефективних технологій (ст. 158)

Законом про прибуток (пп. 7.21.1) протягом п'яти років із моменту отримання першого прибутку, пов'язаного з підвищенням енергоефективності виробництва, від оподаткування повністю звільнявся прибуток підприємств, отриманий від продажу в Україні товарів власного виробництва за переліком КМУ. А зараз (п. 158.1):

– цей перелік доповнений матеріалами, сировиною, обладнанням та комплектуючими, що використовуються у виробництві енергії з відновлюваних джерел;

– від оподаткування звільняється тільки 80 % прибутку таких підприємств;

– платник зобов'язаний забезпечити окремий облік прибутку або збитку, отриманих від продажу виробленого обладнання, що працює на відновлюваних джерелах енергії. Крім того, платники податку, включені до Державного реєстру, при впровадженні та реалізації енергоефективних заходів і проектів та отриманні від цього прибутку, 50 % якого звільняється від оподаткування, зобов'язані забезпечити окремий облік такого прибутку (або збитку), згідно з порядком, затвердженим КМУ (п. 158.2).

Отже, основна інформація до роздуму - перед вами, шановні читачі. У наших наступних консультаціях ми обов'язково повернемося до цієї теми та дамо більш докладні роз'яснення змінених норм оподаткування прибутку.

Коментарі (0)

Коментарі відсутні. Ваш буде першим!